Інна Петрівна пестить і плекає свою дачу. Її дача — це ділянка землі, повністю виділена під садово-городні потреби; весело розмальований металевий гараж, де зберігаються робочі інструменти; і стіл з лавками під навісом. І що цікаво, сусіди почали помічати, що який би не видався рік, добрий чи поганий, урожай у Інни Петрівни завжди добрий. Ось і захотіли дізнатися, у чому річ. — Поділись-но, сусідко, сеkретом, чому це в тебе врожай завжди гарний. — Жодного сеkрету немає, — розповідає Інна Петрівна.
— Нам робота на ділянці завжди на радість. Мені щоразу цікаво спостерігати, як це виходить, що кинула в землю непоказне насіння, а з нього спочатку листки підуть, потім рослини виростуть, і далі помідори та огірки з квіток виростуть. Це ж диво із чудес. Вони ж живі, розуміють. Я з ними розмовляю. Іду – прощаюся, приходжу – вітаюся. Жодного разу у нас ні з чоловіком, ні з дітьми, що прийдуть нам доnомагати, сварок на ділянці не буває. Ми рослинам радість даруємо, а вони нам свої плоди.
— І все? Просто будь весела і поділися з рослинами своїм гарним настроєм. — Ну, не тільки це. Я ще, коли все вже посіяла, всю ділянку, всі рослини окроплю Водохрещеною водою. Прошу у Бога хорошого врожаю, щоб усе вистачило: І рідним, і сусідам, і повз тих, хто проходить. А ще прошу, щоб якщо хтось сторонній зайде, то нехай бере все, що душі завгодно, але не ламає рослин. І ще прошу захистити рослини від паразитів, жуків всяких. А коли врожай уже зібраний, дякую Богові за його дари… А ти, Семенівно, даремно хихикаєш, я вірю, що Бог нам доnомагає. — Ну, цей рецепт не всякому підійде. – Ви поцікавилися, я розповіла. А скористатися чи ні — це ваша справа…