Справа була ввечері, ми всією сім’єю були вдома. У нас є син та дочка. Якоїсь миті до нас підійшов син із якимись незрозумілими куnюрами rрошей і дав мені су му, щоб я собі куnила прикраси. Також дав rроші татові, щоб тато к уnив собі дороrу машину. І сестр ичку не забув. Адже їй потрібні ляльки. Коли ми подивилися на ці rроші, то побачили, що там були звичайні папірці, на яких було написано певну су му. Так як мій син був маленький, то цифри були написані літерами та з помилками.
Ми подивилися один на одного і засміялися. …Наш син виріс, і в день їхнього весілля ми з чоловіком вирішили покласти в конверт разом із справжніми rрошима ще й ті rроші, які він нам колись подарував.
Але мій чоловік сказав, що невістка неправильно зрозуміє і подумає, що ми просто знущаємось. Вона образиться на нас. Під час весілля ми зробили подарунок; син згадав все, розповів невістці — і всі засміялися. Але ми не прийшли без подарунка.
Чоловік отримав ключі від машини, я отримала сертифікат на будь-який ювелірний магазин, а наша дочка – кругленьку су му. Все дуже гарно звучить, але це були лише фантазії мого чоловіка. Він так уявляв майбутнє нашого сина – як він під час свого весілля нам робить подарунки вже у справжніх куnюрах. Але наші діти ще маленькі, і я йому сказала, щоб він не фантазував.
Вже було пізно, і ми мали лягти спати. Я сказала, що мені цікаво, ким виростуть та стануть наші діти. А чоловік відповів, що діти – це дзеркало сім’ї. Вони вчаться на тому, що бачать. Ми дуже сподіваємося, що син і дочка виростуть успішними та добрими людьми.