Коли мій син повернувся додому, я запитала у нього, чи буде він їсти, він відповів, що не голодний, бо тітка Ліда пригостила його своїми пиріжками. -Яка ще тітка Ліда? — здивувалася я. -Це наречена дідуся. Я тоді розгубилася. Мій батько прожив з мамою тридцять років, п’ять років тому її не стало. Це було важким ударом для нашої сім’ї, маму ми дуже любили. Вона була просто чудово жінкою. Мені не вірилося, що батько після цього здатний почати нові стосунkи. Я відразу подзвонила йому.
Емоцій у мене було багато. -Батьку, що ще за тітка Ліда? -І тобі привіт, Наташа. -Батьку, невже ти привів в будинок іншу жінку?! -Наташ, зміни тон. Тут я помітила, що дійсно перегнула палицю і вибачилася. -Ліда чудова жінка. Я давно хотів вас познайомити. Не хочеш заїхати до мене на вихідних? На знайомство я йшла з тремтінням у колінах. Мене колотило від образи. Як він міг знайти мамі заміну? Уява малювала мені молоду мисливицю за спадщиною. Але все виявилося зовсім по-іншому.
Варто було мені побачити добрий погляд жінки, як у мене тривога минула. Вона виявилася ровесницею мого батька і дуже приємною жінкою. Мені знадобився час, щоб звикнути до нової жінки батька, але зараз я по-справжньому рада за нього. Добре, що йому є з ким провести старість. Тітка Ліда дуже зворушливо про нього піклується. Вона і мене прийняла дуже душевно, охоче сидить з моїм сином. Він її навіть бабусею став називати. Тато поруч з нею знову запалився ентузіазмом і навіть помолодшав. Рада, що все так склалося. Він гідний такої чудової жінки.