У тролейбусі, сидячи поруч, їхали дівчина і молодий чоловік. Чужі один одному незнайомці. — Дівчино, а що ви скажете, якщо я запрошу вас сьогодні на вечерю? — несподівано, без передмов, сказав молодий чоловік. Дівчина аж почервоніла від обурення: — Скажу, що ви збожеволіли!— Чому ж так kатегорично? Як на мене, так цілком нормально, якщо чоловік і жінка вечеряють разом. — Але, якщо ці чоловік і жінка знайомі один з одним! — відпарирувала дівчина.
— Але ж я запрошую вас не до себе додому, а в кафе. Там ми і познайомимося, — nродовжував наполягати молодий чоловік. — По-вашому, я схожа на легковажну дівчину?! — розсердилася дівчина. — З точністю навпаки. У моєму сприйнятті ви та, якій ніхто не потрібен. — І де логіка? Якщо мені ніхто не потрібен, то з чого ви вирішили, що потрібні мені? — розгубилася вона. — Тому що мені потрібна дружина, якій буду потрібен тільки я. — Ви псих? — дівчина намагалася поглядом спопелити його, але якось непереконливо вийшло.
— Ну так що щодо вечері? — запитав хлопець. — Нічого. Ми вийдемо з тролейбуса і підемо в протилежні сторони! — прошипіла дівчина. — Може бути і так, — згідно кивнув хлопець. — Але ввечері все одно зустрінемося в кафе. — Ніякої зустрічі в кафе не буде! — обурилася дівчина. — Буде. У кафе «Романтична вечеря». Ви там працюєте, а я часто приходжу туди вечеряти. І давно шукав привід з вами познайомитися. Дівчина уважно вдивилася в молоду людину. — То-то я дивлюся обличчя знайоме! — розвеселилася дівчина. — А я вас і не впізнала відразу. — Так значить до зустрічі ввечері? — сказав хлопець. — Так. До побачення. — Розсміялася вона. Вони вийшли з транспорту і пішли в різні боки від зупинки. Поки що в різні…