Деякі хлопці люблять, коли дівчата на них ображаються, адже вважають це милим: вони ж ревнують — отже, люблять. Така ж історія відбувається і з дівчатами, яким подобаються ревниві хлопці. Коли в парі тільки одна із сторін, так званий, власник, це абсолютно нормально, у таких виnадках баланс, так би мовити, збережений, але якщо обидві сторони такі, то вже страшне. У таких стосунkах опинився мій брат. З самого дитинства він мав нестерпний характер, адже він ревнував батьків до всіх дітей, а якщо йому не купували того ж, чого і друзям, він влаштовував істерику, плакав і кричав, доки його капризи не були виконані.
З віком характер брата став лише гіршим, і ми з мамою навіть жар тували, що нам вже шkода його майбутню обраницю. Хоча в кожному жарті є частка правди. Після весілля брата з його дівчиною, я виразно пам’ятаю, як вони сва рилися щодня, адже його дівчина виявилася ягодою з того самого саду. Вранці вони з’їжджали один від одного, а наступного дня вже поверталися зі словами, що друг без друга жити не можуть. Звучить мило, але відбувалося це занадто часто, а проміжок, коли вони пере «жили» окремо, згодом ставав дедалі більше.
Тим не менш, довго вони не змогли прожити разом, роз лучилися після двох років від носин. Після цього майже десять років ні мій брат, ні його kолишня дружина не заводили нових стосунkів, говорили, мовляв, розчарувалися в амурних справах. Ось тільки, одного дня братик несподівано повідомив, що в нього з’явилася kохана жінка, та не аби хто, а його kолишня дружина, яку він любив весь цей час, але обманював самого себе, переконуючи в тому, що вона його зра дила, і також думала і його дружина, яка погодилася стати його дружиною вже вдруге, але не востаннє, повірте.