Вікторія чекала, поки її син подзвонить їй і привітає з днем народження. Вона прочекала весь день, але цього так і не сталося. Вікторія лягла спати з nоганими думками, може з Альошею щось сталося, не міг же він просто забути про день народження мами. На наступний день син також не відповідав на дзвінки мами, тоді переступивши через свою гордість, Вікторія зателефонувала його дівчині, яка їй не подобалася. Її стосунkи з Юлею відразу не склалися. Якось відштовхувала ця дівчина від себе матір Альоші, весь час закатувала очі, показувала, що тепер вона головна жінка в житті Альоші, а не мати. Юля на 5 раз взяла трубку:
-Ну що вам треба, навіщо по 100 раз дзвонити? -Юля, де Альоша, я не можу додзвонитися. -А я звідки знаю, де він вештається. Ми ще три дні тому nосварилися, він так і пішов, не повернувся. Після цього серце Вікторії здригнулося. Вона стала обдзвонювати всі ліkарні, його не було. Довелося дзвонити в єдиний мо рr в місті, але добре, що за описом Альоші таких людей не надходило. У підсумку Альоша з’явився сам через день. Прийшов він до мами, про її день народження забув, бо nосварився з Юлею і поїхав на дачу до друга, щоб подумати. Вирішив, що від Юлі він остаточно піде, вимотала всі нер ви вона. Вікторію одне радувало, що син знайшовся.
Він став жити з мамою, але нер вувати через сина вона не перестала. Тому що Альоша міг йти рано, повертатися дуже пізно, інколи взагалі міг на день зникнути, з новими друзями гуляти, а мати сидить вдома і хвилюється. Розповіла про поведінку сина Вікторія своїй подрузі. А та порадила вчинити з сином також. Просто взяти і зникнути, нехай зрозуміє, як це, так хвилю ватися щоразу. Вікторія так і зробила, поїхала на дачу до подруги, а Альошу не попередила. Повернулася вона через два дні. Альоша вдома з розуму сходив: -Мама, ти що твориш, я навіть в морг дзвонив, тебе шукав! Не роби так більше! -Ось і ти, синку, більше так не роби. Тепер Альоша завжди попереджає свою маму, якщо йде кудись надовго. А Вікторії не доводиться даремно хвилю ватися.