Інга не могла натішитися, що син вибрав за дружину таку гарну жінку. Ганна і симпатичною була, і господарською, і доброю. Життя її не було простим, вона виросла в дитячому будинkу, але не стала від цього черствою. Інга постійно хвалила невістку, а ось Саша завжди був усім незадоволений. Він з ранку до вечора ганяв дружину по дому, ніби вона не дружина зовсім, а безплатна рабиня.
Звалював на неї навіть чоловічу роботу. Інга намагалася захистити бідну дівчину. Коли в сім’ї з’явилася дитина, ставлення Сашка стало ще гіршим. Він постійно лякав дружину тим, що вижене її з дому. -Нікуди він тебе не вижене, не переживай. Будинок мені належить, – заспокоювала її Інга. Коли дитині було два роки, Сашко зник у невідомому напрямку.
Інга такий вчинок сина зовсім не оцінила, на її погляд він повівся як справжній негідник. Після цього вона вирішила, що він не вартий трикімнатної квартири, переписала її на онука. Всі дивувалися з того, що невістка зі свекрухою так мирно співіснують. Вони стали опорою та підтримкою один для одного. Сашко з’явився за три роки, привів у будинок нову пасію і хотів вигнати kолишню дружину. Інга вказала йому на двері. Дізнавшись, що мати позбавила його спадщини, Сашко розлютився, перш ніж піти, закотив грандіозний сkандал.