Моя племінниця мала поїхати в інше місто і віддала перевагу електричці, хоча й треба було діставатися з пересадками. Вона збиралася провідати дядька з тіткою, везла їм гостинці, а по дорозі мала на тиждень зупинитися у брата з невісткою. Ось тітка і давала вказівки, де що лежить і кому що віддати. Ще в сумці був конверт із великою су мою грошей, до якого вона попросила бути уважнішою. Пакетів було багато, вона думала, як їх довезе, адже крокувати треба було чимало. Якби тітка знала, що довіряти їй не можна, то поклала б конверт на дно і нічого не говорила племінниці, але вона помилилася в ній. Дівчина взяла із конверта половину су ми на особисті витрати.
Су ма була великою. Тітка, знаючи про непросту ситуацію сина, якого нещодавно скоротили і не видали зарnлату, і невістки з маленькою дитиною, збільшила суму, яку хотіла відправити, і сказала, що там невелика допомога від неї. Почуваючись як удома, по приїзду племінниця швидко облаштувалася і передала їм подарунки, відправлені тіткою, і пішла відпочивати. Але про конверт нічого не сказала. Вночі зателефонувала kолишня приятелька та запропонувала прогулятися. Вона повернулася тільки вранці.
Так пройшов тиждень, зрідка вона обмінювалася кількома фразами з братом і не часто була вдома, а перед від’їздом братова дружина запитала, чи не згадала вона, де гроші? Стало зрозуміло, що дружина брата знала про гроші, тільки мовчала, чоловікові говорити не стала, не хотіла засмучувати. Тітка уточнювала у невістки, чи вистачило грошей на покуnки для однорічної онуки, ось вона й зрозуміла, що половини суми немає. Після з’ясування усіх обставин двері їхнього будинку назавжди зачинилися для підлої племінниці.