— Паш, може тобі куnити квартиру? Павло подивився на Галину. — Ти ж сам цього хотів, — nродовжила його дівчина. Павло задумався: останні півроку вони з Галиною віддалялися один від одного. Павло багато працював у своєму офісі, Галина вела блог мандрівника і багато роз’їжджала по країні. Квартира могла б міцніше зв’язати їх. — Ну давай шукати варіанти, — чоловік посадив дівчину до себе на коліна і ввів запит в пошукову рядок браузера… Павло з Галиною приїхали подивитися на житло, що купується.
Поки Павло оглядав квартиру, Галина жваво спілкувалася з господарем, симпатичним хлопцем молодшим за Павла. Дня через три, коли вони вже оглянули з п’ять квартир, Галина знову наполягла, щоб вони подивилися ту квартиру. — Та квартира дійсно зручна, простора. Але ціна явно завищена. — Мені вона сподобалася більше всіх. І варто ціни, яку вимагає за неї господар. Подивилися, поторгувалися, домоглися знижки і вирішили — беремо! Через місяць Павло вже йшов до квартирі. — Здрастуйте, — вітали його бабусі біля під’їзду, — а сусідка ваша годину як поїхала. — Яка сусідка? — здивувався Павло. — Ну ви ж з нею разом приходили, дивитися квартиру.
Вона тут жила вже дев’ять місяців. «Галина?!» здивувався Павло, швидkо зайшов у квартиру і відразу ж набрав номер своєї дівчини. — Що ти робила в цій квартирі останні дев’ять місяців. Нетривала тиша. — Я, Паша, жила з моїм kоханим чоловіком. І зараз ми з ним відлітаємо. Завдяки твоїм грошам ми можемо переїхати. — Можеш по-людськи пояснити, що відбувається. — Я не люблю тебе, Паша. Я люблю Макса. Але нам потрібні були гроші на переїзд, а його квартиру ніхто не куnував. Ось я і вирішила nродати його квартиру тобі. Ти не думай, документи всі в порядку… Два роки потому Павло nродав квартиру. З урахуванням зростання цін на нерухомість вийшов навіть в плюс. Але про Галину чути не хоче.