Всього в своєму житті я добилася сама. Завдяки власним старанням я знайшла прибуткову роботу і накопичила гроші на власне житло. Квартиру придбала велику, в хорошому районі. Влаштувалася швидkо. Після роботи поверталася пізно і часто зустрічала в нашому під’їзді маленьку дівчинку п’яти років з зеленими очима. Дитина була дуже nогано одягнена, було видно, що вона недоїдає. Я якось купила для неї печиво і цукерки, розпитала її про життя. Дівчинку звали Алісою. Вона жила на три поверхи вище мене.
Її мами не стало рік тому, а батько відразу привів у дім іншу жінку, у якої вже є двоє дітей. Своїх дітей мачуха любила, а от Алісу кривдила і часто виганяла з дому, коли її тато був на роботі. Мені стало дуже шkода дівчинку. Я стала її запрошувати до себе кожен раз, коли зустрічала в під’їзді. Я її годувала домашньою їжею, ми розмовляли про всяке. Дівчинка дуже потребувала уваги і любові.
Я встигла прив’язатися до неї. Потім Марина кудись пропала, пізніше я дізналася від сусідки, що з її татом сталося нещастя, і дівчинка потрапила в дитячий будинок. У мене серце стислося. Якраз тоді мій хлопець Міша зробив мені пропозицію. Я розповіла йому все про маленьку, зеленооку дівчинку. Ми разом прийняли рішення її удочерити. Пізніше у нас наро дився син. Живемо в мирі та злагоді вчотирьох, дуже любимо наших дітей.