Коли донька нам повідомила, що вони з хлопцем, Володею, збираються подати заяву до РАГСу, ми з чоловіком гарненько підібралися. Потрібно було подумати, що їм подарувати такого, щоб це знадобилося не на день, а на довше. У нас були деякі накопичення. Ми вирішили nродати дачу, куnити поменше, а на rроші, що залишилися, додати накопичення і подарувати дітям квартиру на перший час. Ми думали – подарувати невідремонтовану двокімнатну квартиру або повністю нову, свіженьку однушку. Зять одразу дав зрозуміти, що якщо ми не збираємося дарувати квартиру саме йому, він і не збирається нічого ремонтувати.
Ось ми і вирішили подарувати однушку. Чоловік навіть вважав, що це правильне рішення, адже у зятя буде привід виявити свої якості. Не в однушці ж їм все життя жити. Виявилося, ще в РАГС-ті донька була в положенні. Саме тому вони нас і поставили перед питанням за рік. — Ми хочемо здати цю квартиру і зняти трьошку, до речі, на цій же вулиці.
Алісці потрібна своя кімната, а нам – своя. Скільки б ми не намагалися їм довести, що це безглуздо здавати свіжу квартиру, вони не розуміли чи не хотіли зрозуміти. Яка кімната для Аліси? До неї потрібно вставати вночі, заспокоювати, хитати на руках. Молоді зробили так, як вони вирішили. Наші думки їх не дуже цікавили. Квартиру здали, зняли собі трійку. Ну, не знаю, наскільки їхнє рішення правильне, адже з таким настроєм вони лише до 50 років накопичать на квартиру. Час покаже.