Біологічний батько моєї дочки кинув мене. Він не був готовий взяти на себе таку відповідальність. Він не став навіть алі менти nлатити. Я одна виростила дочку. Ми були постійно разом, спали на одному ліжку. Я безмежно любила її, обожнювала мою дитину. Я жила, дихала нею і стала її власністю. Потім я усвідомила свою помилку. У моєму житті з’явився гідний чоловік. Він мій шеф. Він старший за мене на дев’ять років. Він став піклуватися про мене. Я не в тому віці, щоб заkохатися по вуха. Нам було добре разом. Через якийсь час ми стали розглядати можливість спільного проживання. Але в одну мить все перевернулося.
На початку наших відносин моя дочка з радістю приймала подарунки від нього, а він ніколи не приходив з порожніми руками. З ним грала в шашки і завжди з посмішкою віталася з ним. Одного разу в присутності моєї дочки він обійняв мене і поцілував в щоку. Це не сподобалося дівчинці. Вона повернула назад іграшку, влаштувала істерику і демонстративно пішла в свою кімнату. Потім заявила, що він їй не подобається і вона не хоче бачити його у нас вдома. Я намагалася пояснити, що чоловік дуже любить її, готовий піклуватися про мене і про неї, що у неї буде батько. Мій улюблений теж намагався поговорити з нею і зрозуміти, чим образив мою дочку.
Я думала, що дівчинка з часом заспокоїться і прийме його. Але в один день вона не повернулася зі школи і ми знайшли її на автовокзалі. Вона влаштовувала дебоші в школі і розповідала вчителям, що мій обранець піднімає на неї руку. Подруга порадила відвести її до психолога. Мій kоханий став сумніватися, чи зможемо ми далі будувати відносини… Я була в розпачі. Моє особисте життя тільки почало налагоджуватися. Я стою перед вибором: або дочка, або він. Моя дочка була моєю радістю, ми завжди знаходили спільну мову. Я запропонувала чоловікові приховувати наші відносини від дочки. Але, йому ця ідея не подобається. Він каже, що не робив нічого nоганого, щоб ховатися. Що буде далі — не знаю.