Рита була трохи не схожа на своїх однолітків. Її мало цікавили клуби, хлопчики та косметика. Вона захоплювалася мистецтвом, читала книжки, мріяла вступити до хорошого університету. За Максимом бігали усі дівчата маленького містечка. Він був першим красенем школи, найвиднішим хлопцем у районі. Він міг отримати будь-яку, варто було лише клацнути пальцями. Але його привабила Рита. Вона не відрізнялася особливою красою, могла б вважатися миловидною, але не більше.
Але Максим став нею буквально одержимий. Ходив по п’ятах, дарував квіти, освідчувався у կоханні. Рита нічого особливого до нього не відчувала. Так, красень, але нічого більше. Що з нею робити? Проте, залицянням не чинила опір. Було навіть весело спостерігати, як дівчата косяться на неї із заздрістю та зневагою. Вона іноді навіть погоджувалась з ним гуляти. Під час таких зустрічей Максим включав всю свою чарівність і намагався домогтися її розташування, намагався бути ближче, тільки ось вона завжди уникала надто близьких дотиків. Якось вони стояли на березі річки і дивилися на хвилі.
Романтичні епітети Максима перервала поява якогось незнайомого хлопця. Максим був явно незадоволений. -Чого тобі треба? -Що і постояти не можна тут? – усміхнувся хлопець. -Не можна, вали звідси. Максим погрозливо подивився на нього. -І не подумаю. Він погрозливо з кулаками підійшов до хлопця, але шлях йому загородила Рита. -Максим, не потрібно. Чи знала вона, що захищає свого майбутнього чоловіка? Ні, доля досить цікава річ. Він пішов потім за нею, щоб подякувати їй, так і почалося це доленосне знайомство.