Батьки мені м’яко натякнули на те, що я невдаха і їм не потрібна така дитина. У дитинстві я була зразковою дитиною. Завжди намагалася всім догодити і постійно засиджувалася вдома за уроками, коли моя сестра проводила час на вулиці з друзями, часто прогулювала уроки. А я, навпаки, дуже відповідально ставилася до навчання, адже я мала мету вступити до університету. Сестра ж дбала тільки про свою зовнішність, більшу частину дня приділяла пліткам з подружками про хлопців, і завжди вдома прикидалася старан ною ученицею.
Я ж завжди була у тіні. Після закінчення школи мені мама не дозволила вступити до ВН З та віддала до технікуму. Через що я вирішила з’їхати від них і самотужки вчинити туди, куди хочу. Я чудово склала всі вступні іспити і навіть отримала стипендію. Але її не вистачало на зняття житла та на прожитковий мінімум. Отже, перші два місяці мене фі нансово підтримав тато. Я влаштувалась на роботу, але робота була в нічну зміну.
Я розривалася між роботою та навчанням. Але й те, й інше мені були потрібні як повітря. Через це немає жодного особистого життя, адже я як білка в колесі кручусь і навіть друзів не змогла собі завести. А ось сестра моя відразу ж після школи вискочила заміж, народжувала трьох дітей, не працює, так само — зовнішній вигляд на першому місці. І мої батьки у захваті від неї. Кажуть, що сестра красуня, ось онуків їм подарувала, сім’ю створила, зять у них чудовий, а я невдаха!