У вік соціальних мереж усім, як ніколи раніше, так хочеться кудись сунути свій чомусь завжди надмірно довгий носик. І розвинена пластична хірурrія навіть цей дефект виправити не може, він не є фізичним. Дивлюсь я якось Ютуб. Мила старенька у сукні, яка у дрібній квіточці, в затишній, домашній обстановці розповідає, як правильно робити стяжки. Мені спало тоді на думку навчитися в’язати. А в коментарях цілий маленький легіон розумників критикує бабусине вбрання, шпалери, світильник. Людям здається, що вони безсмер тні, що мають багато часу, щоб витрачати на таку нісенітницю? Боже, якщо тебе особисто щось не влаштовує, не дивись! Хто тебе скотчем до екрана примотав?
Відчуття, що в деяких є фізична потреба плюватися отрутою, інакше вона скупчиться в орrанізмі, і вони трагічно отруюються. До речі, це був би далеко не найгірший сценарій… Світ би став трохи кращим. Я взагалі дівчина пристойна, мамі з татом обіцяла, що свій милий рот поrаними словами, негідними леді, засмічувати не буду. А шко да. Цей світ буквально хоче змусити мене, щоб я ошуканкою виявилася, яка слова не дотримується. У житті і так повно nоганого, якому ми не можемо запобігти, є нещастя, хво роби, трагедії, біль, самотність. Навіщо своєю поведінкою робити ще гірше для інших людей? Не подобається тобі вбрання чиєсь? А тому, хто одяг, подобається.
Ти не помреш у болісній агонії, якщо притримаєш свою думку при собі і не зіпсуєш нею людині настрій. Говори, коли спитають! Людям не вистачає сміливості жити своїм життям, тому вони своєю непроханою думкою лізуть у чуже. Адже це досить проста істина! Люди різні, у кожного свій смак. Мені подобається яблучний пиріг, тобі подобається вишневий. Стояти і багатобуквенно міркувати про недоліки смакових якостей яблучних пирогів – безглуздо. Пироги апріорі не можуть бути nоганими (їжа взагалі дар небесний, якщо що). Просто смакові рецептори у людей різні. Коротше, їсте те, що хочете, і решті дозвольте робити те саме.