Ми з моєю подругою Катею з одного села. З дитинства ми хотіли скоріше вирости, щоб поїхати куди-небудь подалі з нашої діри. І ось після школи Катя поїхала в місто. Але я вирішила залишитися з батьками, я поки не уявляла якого це жити без батьків в чужому місті. Але Катю нічого не лякало. Там на дискотеці вона познайомилася з якимось хлопцем. Вона коли до мене приїжджала в гості, то постійно про нього розповідала, який він крутий, міський пацан. А потім з’ясувалося, що Катя ваrітна, позбавлятися від дитини пізно, так що довелося Каті наро дити хлопчика.
Але її «крутий» хлопець не хотів вступати в шлюб, тим більше з дівчиною з села. Тому він кудись зник. А Каті довелося повернутися додому до батьків з дитиною на руках. А я весь рік працювала і накопичила су му на море. Але Катя зі мною не поїхала, у неї кожна коnійка була на рахунку. Я поїхала одна і там на березі моря зустріла свого майбутнього чоловіка. У чоловіка така робота, що нам доводиться постійно переїжджати з місця на місце, він археолог, тому куди його відправлять для досліджень, туди і їдемо. Так ми переїхали у велике місто, у чоловіка там була велика наукова конференція.
Я все стала кликати до нас Катю, тому що в місті більше можливості добре заробити, так вона зможе гідно дитину утримувати. Все ж умовила я її. Ми з Катею і моїм чоловіком кожні вихідні кудись ходили, щоб знайти для Каті обранця. І тут вона сама собі знайшла хорошого хлопця, без нашого втручання. Стала з ним ходити на побачення, він був на 10 років старше Каті, але дуже серйозний чоловік з грошима. Вони зіграли весілля, а потім з’ясувалося, що він виявляється був з нашого села. Чоловік Каті був її сусідом в селі, просто, коли ми виросли, то він поїхав працювати в місто, ось ми його і не пам’ятаємо. Ось так Катя стільки міст об’їхала, а заміж вийшла за свого ж сусіда з села.