Я залишив дружину з сином у селі, а через два дні о першій ночі мені зателефонував син і сказав, таке, від чого у мене ледь щелепа не відвисла.

Я повернувся додому з села, де мешкали батьки моєї дружини. Дружина з нашим Вітею залишилася там — доnомагати старим по господарству. У перші дві ночі я просто не міг заснути, і тільки третьої ночі я зрозумів, чому. Виявилося, мені не вистачало хаосу, який Вітя влаштовував перед сном. Прямо перед сном він вважав за свій обов’язок влаштувати оnерацію із захоплення дивана зеленими солдатиками. Також потрібно було обов’язково і негайно надути м’яч, який до ранку здути ще більше. Після всього цього у нього з’являвся звірячий апетит, і разом зі мною він заглядав у холодильник у пошуках чогось «смачного».

Потім, тікаючи від Маші, моєї дружини, і, відповідно, його матері, ми втомлювалися і нарешті лягали спати. Так кілька ночей я не міг око зімкнути. Якось, о 2-й годині ночі, мені зателефонувала дружина, але почувши пискляве »Альо?», я зрозумів, що це мій Вітьок. — Тату, ти не повіриш! Тут таке сталося! – по голосу було зрозуміло, що він був у нестямі від того, що сталося. — Ну ж бо? Що сталося, синку? — Саме тоді я зрозумів, що моторошно за ними су мую. — Жираф у селі! У нас, прикинь! І він його потяг! — Він говорив уривками, втім, як завжди. — Хто кого потяг? — Жираф поцупив колобка! — Ану, докладніше, — я вже й не знав, чого варто очікувати від нашої розмови.

Advertisements

— Тітка Христина приготувала колобка і поклала на підвіконня третього поверху, а той ожив! У нього очі з’явилися, рот і грубий голос. І раптом до вікна підійшов жираф і захотів його з’їсти! — Ого, а колобок що? — Ну, колобок заспівав, а поки жираф відволікся на голос колобка, спустився довгою шиєю жирафа, і, розхитавшись на гойдалці перед будинком, полетів далеко-далеко! — А жираф чогось, не nогнався за ним, чи що? — Ще не знаю. Завтра вигадаю. Все, добраніч! — Відповів син і повісив трубку, не дочекавшись моєї відповіді. — На добраніч, синку, — сказав я вже під короткі гудки. Тут мені передзвонила Маша: — Ну і? Як тобі казка на ніч? Сьогодні спатимеш як немовля? – сміючись, спитала вона. — Чудово, я вважаю. От би так щодня.

Advertisements