Дівчина йшла по вулиці без мети, не звертаючи уваги на перехожих, на вітер, на те, що починається дощ. Їй було все одно, вона не могла більше ні про що думати. Більше не було тієї пронизливої болі, як в перші хвилини після зради, всередині себе вона нічого не відчувала. Це був порожній і холодний стан. Але ж ніхто і подумати б не міг, що з такої красивої пари вийде такий страաний розрив. Вона познайомилася з Іллею на вечірці, куди їх запросила спільна подруга. Було весело, всі танцювали, тільки дівчина помітила, що один красивий хлопець стоїть на балконі і дивиться на небо. Вона вирішила підійти до нього. А далі все, як у кіно.
Вони познайомилися, дивилися на сузір’я, втекли з вечірки і стали проводити один з одним весь вільний час. Це було просто чарівне літо, навіть уявити важко, що таке щастя може бути. А з початком навчання в університеті вільного часу ставало все менше і менше. Хлопець став десь пропадати. Але вона не звертала на це особливо уваги, тому що сама вчилася в медичному, тому була зайнята. Якось дівчина поверталася додому з магазину. Вона проходила повз кафе, і раптом, помітила Іллю … він сиділа за столиком з якоюсь милою дівчиною, він обіймав її, щось шепотів на вушко.
Вона мило сміялася і дивилася на нього заkоханими очима. Дівчина спочатку хотіла вбігти в кафе і влаштувати справжній сkандал, але Ілля повернувся в бік вікна. Він помітив дівчину, але не надав цьому ніякого значення і знову відвернувся. Це було так боляче, що дівчина попрямувала до мосту. Була глибока осінь, на вулиці на стільки холодно, що льоденіють пальці. Дівчина нахилилася до поручнів моста і стала дивитися вниз. Раптом, вона помітила, що якийсь хлопець стоїть поруч з нею. — Пацан, тобі що, жити набридло? — Так … немає в цьому сенсу. А який сенс в житті, де тобі зраджує наречена? У нас була любов, справжня любов.
Принаймні я так думав. А вона просто пішла, не сказавши мені ні слова. — Ні, стривай. Але крім любові є ще багато всього, заради чого варто жити. Хоча б заради себе, заради того, щоб робити те, що ти любиш, подорожувати, ходити в гості, в кіно, в музей… бачити радість близьких, обіймати свою собаку. Є купа речей, заради яких варто жити. — Тоді, пропоную додати до цієї купи ще й каву, яку ми можемо випити в сусідньому кафе, — запропонував хлопець. І вона погодилася. Хто б міг подумати, що така проста розмова на мосту здатна врятувати життя людей, а також через рік створити новий осередок суспільства. Тільки через роки хлопець зізнався, що насправді він не збирався стрибати з моста. Він придумав цю історію, щоб дівчина сама передумала стрибати, і знайшла нові причини жити.