Дочка моя, надумала забрати позашлюбну дочку свого батька з дитячого будинkу. Вона дізналася про неї минулого місяця, і одразу захотіла забрати її, не роздумуючи. Чоловік їй каже, що своїх нема на що піднімати, вона чужих хоче взяти. Люду чоловік покинув, коли їхній доньці Тані було 7 років, з того часу він так і не з’являвся у їхньому житті. Жінка сама виховувала доньку. Працювала до ночі, щоб виростити доньку так, щоб вона нічого не потребувала. Таня зараз уже доросла, у не своя сім’я, старша дочка вже в школу пішла. Але жінка зараз не працює, вона в деkреті, у неї немовля ще є. Ось місяць тому, Тані зателефонували сказали, що батько її та його дружина потраnили в ава рію, трав ми були несумісні з життям.
У них лишилася донька, якій зараз 7 років. Їй нема з ким залишитися. Люда була проти, щоб її дочка брала на себе таку відповідальність, навіщо їй це дівчисько, вона навіть не знає про існування сестри. Чоловік одразу сказав, що відповідальність за чужу дитину, вона не збирається брати на себе. Та й вона вже велика, вона не зможе звикнути до нової родини. У результаті він поставив їй умову, що якщо Таня візьме цю дівчинку, він піде з сім’ї і вона залишиться одна з дітьми і з цією дівчинкою.
Таня зовсім не знає, що їй робити, якщо вона забере дитину, її діти виростуть без батька, як і вона сама, а якщо вона залишить, то дитина виросте без рідних. Мати Тані, звичайно, підтримала зятя у його рішеннях, вона все ще намагається переконати свою дочку не руйнувати сім’ю заради дівчинки, яка народилася від людини, яка покинула Таню у дитинстві. Що думаєте? Як би ви порадили вчинити Тані? Послухати серце та забрати дитину? Чи варто прислухатися до слів чоловіка і матері?