Коли я повин на була вийти на пенсію, я думала, що зроблю все, що задумувала довгий час: хотіла рукоділлям зайнятися, але зараз я розумію, що життя не буде — зі своїм чоловіком. Раніше я ніколи такого не помічала за своїм чоловіком, він приходив з роботи, їв те, що було приготовлено мною, а зараз він кожен день просить у мене особливі страви, які вимагають тривалого часу приготування. Я кожен день проводжу час біля плити, готую сніданки, обіди і вечері за особливим рецептом.
Ніколи б не могла подумати, що мій люблячий чоловік перетвориться на ти рана, який вимагає від мене постійного готування. Якби він просив якесь блюдо іноді, я б могла зрозуміти, але коли він просить кожен день, то не хочеться робити. Я дуже люблю свого чоловіка, я не хочу відмовляти йому в цьому, але у мене вже сил немає. Якби він просив, а не наказував, то я б це ще якось зрозуміла, але він думає, що зараз я в його повному підпорядкуванні.
Я більше не можу так з ним жити, тому я вирішила вийти на роботу, все одно я можу забути про свій заслужений відпочинок. Кожен день я проводжу за комп’ютером, шукаю роботу, а чоловік думає, що я в ігри граю, ще й лається і каже, що я нічим не зайнята. Я просто не можу зрозуміти, чому чоловік так озвірів, може, просто заздрить, що я на пенсії, а він ні, але я ж не змушую його працювати? Зараз чоловік взагалі робить абсурдні речі-складає мені список справ на завтра-і так кожен день, і зараз мені взагалі не до сміху: що робити — я просто не знаю.