Я наро дилася в сім’ї, де відносини між родичами цінувалися найдорожче, тому ніколи і подумати не могла, що я не буду розмовляти з власною дочкою аж довгих шість років. Все сталося, коли вона зізналася, що вже давно перебуває у від носинах з одним хлопцем, який мені здався альфонсом. Саме з цієї простої причини я і заборонила дочці з ним зустрічатися, і в підсумку та просто втекла з ним. Я, звичайно, була шалено зла, але все ж, вона моя рідна дочка, і я не могла її просто так кинути через своїх принципів.
Дочка різко перестала зі мною спілкуватися, а я всі ці роки пробувала зв’язатися з нею, хоч і результатів ніколи не було… дочка бачити і чути мене не хотіла. Мій відчай довів мене до того, що я якось роздобула номер її чоловіка, і від нього дізнавалася, як справи у них в сім’ї йдуть. Зізнаюся, зять говорив зі мною дуже ввічливо. Він знав, що дочка зі мною не хоче спілкуватися, і зберігав мої дзвінки в таєм ниці від неї. І ось, через стільки років, дочка змогла знайти в собі сили пробачити мене, адже я сама їй одного разу по телефону чоловіка зізналася, що була неправа. Хлопець-то виявився відмінним, я навіть не знаю, що на мене найшло в той момент…
Всі ці роки дочка з зятем жили разом і підтримували один одного в найскладніші моменти, вони шалено любили і все ще люблять, чому я до неможливого рада. Нещодавно я сюрпризом дізналася, що моя дочка ваrітна, я скоро стану бабусею. Напевно, всі жінки мріють про те, щоб не старіти і залишатися завжди молодою і прекрасною, але і новина про швидkе становлення бабусею-щастя, яке складно описати простими словами. Тільки після народження внучки щось пішло не так … дочка згадала, мабуть, стару образу і всіма способами захищає внучку від мене. Я ніяк не можу з нею бачитися: то малятко в садку, то в іншої бабусі… Невже я ніколи в житті не удостоююся повного вибачення від дочки?!