Андрію все більше і більше подобалася посудомийниця, яка працювала у їх ресторані. Одного разу, коли він проводжав дівчині додому, побачив будинок, де вона живе і не повірив своїм очам.

— Ти навіщо малолітку посудомийкою взяв?! — обурювався шеф-кухар ресторану Андрій у кабінеті директора Артура. — Ніні двадцять п’ять років, — спокійно відповів той. Мініатюрна, симпатична дівчина поруч із двометровим, атлетично складеним кухарем і справді виглядала школяркою. Коли потік відвідувачів зменшився, Андрій поставив перед Ніною тарілку з картопляним пюре та котлетою. — Їж, весь день працювала. З ранку тебе хоч нагодували? — сказав він. — Я годую себе сама, — опустила вона очі. — Андрюх, на післязавтра призначено бенкет на сто персон. Там буде обговорюватися купівля-продаж нашого ресторану. Не підкачай, — зайшов Артур на кухню.

— Не підведу. Але на таку ораву потрібна ще одна посудомийниця. Дівчинка не впорається. — Я впораюся, — впевнено заявила Ніна. Андрію все більше і більше подобалася дівчина. Банкет завершився лише під ранок. Весь вечір і всю ніч персонал гасав, як шалений. Андрій крутився подібно білки в колесі, Ніна не вилазила з мийки. Зрештою справи закінчилися. — Втомилася? — Запитав шеф-кухар. — Жа хливо, — не стала заперечувати дівчина. — Ходімо, я тебе додому довезу. — Дякую, — зраділа дівчина. — Як ти тут живеш? — вражено вигукнув Андрій, побачивши будинок із розбитими вікнами. — Будинок під знесення. Усіх розселили. А нам із бабусею не вистачило якихось документів. Бабуся пішла півроку тому, а я залишилася сама, — відповіла дівчина.

Advertisements

Андрій зі стра хом оглядав квартиру: обшарпаний диван, шафа, що покосилася, і столик на трьох ніжках, четвертий кут якого підпирав стос книжок. — Як тут можна жити? Збирайся, поїдеш жити до мене! Місця вистачить, у мене трикімнатна квартира, — сказав він. — А ти до мене чіплятися не будеш? – уточнила Ніна. — І не думав. До малолітніх не пристаю, — віджартувався Андрій… Минуло три місяці, тиждень тому ресторан поміняв господаря. Нові власники вирішили перетворити об’єкт на фастфуд. Андрій відмовився працювати у такому форматі та звільнився. З ним разом пішла і Ніна. — Ти чому звільнилася? — Без тебе мені там нічого робити. Чоловік легко підняв її на руки: — Я тебе теж люблю… За місяць вони зіграли весілля.

Advertisements