У свій день народження прийшли наші друзі. Чоловік залишився наодинці з нашою подругою. Коли я хотіла увійти кабінет чоловіка, від побаченого не змогла прийти у себе.

Ви чули слова, що стали крилатим виразом, що всі щасливі сім’ї схожі один на одного?! Ось я завжди думала, чим же я відрізняюся від своїх щасливих в шлюбі подруг. Ні, у нас з чоловіком все ідеально… було. Тільки ця ідеальність і прослужила передумовою того, що звалилося мені на голову в мій день народження. Мабуть, я всі 7 років жила з широко закритими очима і не помічала очевидного, тому що зараз, озираючись назад, я не розумію, як можна було вірити всьому, що говорив мені чоловік, не вірячи при цьому своїм власним очам. А справа була так. Взагалі, з Міланою я познайомилася, коли ми з чоловіком ще тільки зустрічалися. Саша познайомив нас, представивши мені Мілану, як хорошу подругу. У нас з чоловіком 9 років різниці у віці, так що в силу своєї наївності і бездосвідченості я повірила йому.

Мілана стала невід’ємною частиною всіх наших сімейних свят і навіть вихідних і відпусток. У неї немає своєї сім’ї, тому всю себе і свій вільний час вона присвячувала нашій родині. Вона навіть знайшла мову з нашими 2 дітьми, які вважають її рідною тіткою, а мої діти, скажу вам, дуже складно знаходять з ким-небудь спільну мову. Так ось, на всі жіночі свята чоловік куnував подарунок і їй, вона була повноцінним членом нашої сім’ї. Чому була? Тому що вона напаскудила в наших відносинах в день мого народження. Вірніше, це я вірила в існування наших добрих відносин з нею, на ділі все, виявилося, було по-іншому. Мої діти засинають дуже пізно. Я спочатку читаю їм казку, а потім ми ще й лежимо в обнімку, поки вони не заснуть. В цілому їх укладання спати займає у мене в середньому 1,5-2 години.

Advertisements

У день мого народження хлопці були занадто втомленими і морально і фізично, тому вони навіть казку не дослухали. Поки я укладала дітей, чоловік з Міланою сиділи за столом в очікуванні продовження. Мабуть, вони мене так скоро не чекали, і аж надто поспішали, адже я їх застала в кабінеті чоловіка з прочиненими дверима. Те, що я побачила … я не могла повірити своїм очам. Щось мене змусило зайти в вітальню і прикинутися, що я нічого не побачила. Незабаром до мене приєднався чоловік, а через дві хвилини і «друг сім’ї», який був у туалеті, за її словами. Чоловік обійняв мене, і на секунду я забула про побачене, проте вже яку ніч я не засинаю, думаючи, що робити далі. Я не хочу втратити сім’ю. Чоловік за 7 років став частинкою мене, від нього я не в силах просто так відмовитися. Але в той же час я не можу стерти з пам’яті ту сцену, до того ж, я не розумію, як чоловік приводить Мілану додому, як він дивиться на те, як ми з дітьми з нею спілкуємося…

Advertisements