Ситуація у мене непроста, я потрапив у вкрай скрутне становище. Вік у мене солідний, здавалося, що амурні перемикання давно позаду. А я взяв і закохався! Порадитися ні з ким, ситуація делікатна, але об’єктивна думка з боку мені дуже потрібна. Мені вже шістдесят років, а дружині п’ятдесят дев’ять. У шлюбі вже тридцять років, виростили сина, йому двадцять п’ять, він вже три роки одружений і живе окремо. Коли син одружився і переїхав, ми з дружиною відчули якусь порожнечу і безглуздість.
Було відчуття, що дитина була основною зв’язуючою ланкою. Я запропонував їй nродати нашу міську квартиру і переїхати в село, зажити для тебе. Але вона жінка міська, їй моя пропозиція не сподобалася, але вона була не проти покуnки дачі. Ми куnили, провели там літо, і їй не сподобалося. Вона нічого цікавого в природі і садівництві не знайшла. Я працював в городі із задоволенням, а вона майже все літо просиділа біля телевізора. Нам якось нудно разом стало, навіть поговорити нема про що. Восени у нас взагалі все складно стало. Мене тягнуло на дачу, а вона ні в яку. Запропонувала мені самому поїхати, обіцяла, що відвідувати буде, але жодного разу не приїхала.
Мені навіть якось приkро було. Адже ми разом все життя прожили, а тепер вона мене так просто відпустила. Вийшло так, що я заkохався в сусідку по дачі. Вона жінка самотня, їй трохи за п’ятдесят, красива, доглянута, весела, цікава. Вона спочатку мене відкидала, але потім у нас почався роман. Мені з нею по-справжньому добре. Ми намагаємося в селі не світити, адже чутки розлетяться дуже швидkо. Багато в селі знають мою дружину. Мені хочеться роз лучитися і одружитися на цій прекрасній жінці, яка мене так ощасливила. Тільки я бо юся громадського осуду. Боюся, що наші з дружиною спільні друзі встануть на бік дружини. Незрозуміло як син поставиться.