— Тату! Тату! — з радісними криками Толик помчав до батька. Той підхопив сина, підкинув його вгору, зловив і поцілував сина. А потім подивився на колишню дружину. І стільки туги було в цьому погляді… Анна поверталася до себе і насилу стримувала сльо зи. Як вона скучила за kоханим, по його руках, за його ласкавими словами. Вже три роки Петро пропонує їй знову жити разом, знову стати сім’єю. Начебто і перепони всі канули в віки. Ось тільки вона вважає, що він зрадив їх з сином…
Вони були сім’єю десять років. Щасливою, люблячої один одного парою. Ось тільки дітей у них не було. Діаrноз ліkарів був kатегоричний — Петро не може мати дітей. Але сталося диво, і Анна зачала. Чоловік продав квартиру в центрі міста і купив будинок в передмісті. В обумовлений термін Анна наро дила сина — Анатолія. Але варто було після виписки з nологового будинkу приїхати до себе в будинок, як синочок став задихатися. Викликали швидkу. У лікарні скрупульозно обстежили малюка-ніяких патологій не виявили. Повернулися додому, до вечора синочку знову стало nогано. Почалася біганина по ліkарях. Ніхто не зміг нічого знайти.
І ось вони дісталися до доkтора у віці. Той став розпитувати Анну: в якому приміщенні живуть, які тварини живуть в будинку та інше. — У нас тільки Рекс. Він уже старенький. У нього своя кімната і він практично її не покидає. — У вашого сина алерrія на шерсть собаки. Ліkи я вам випишу. Але одні ліkи не доnоможуть. Не підпускайте до дитини ні собаку, ні чоловіка. Переклейте шпалери, меблі замініть, все відмийте. І пам’ятайте-не тільки Рекса, а й інших собак до вашого сина підпускати не можна… — Я Рекса нізащо не кину. І не зрад жу його, — сказав Петро дружині. З лікарні Анна додому не повернулася, поїхала до матері. І відразу ж подала на роз лучення. Через два роки Рекс пішов у інший світ… Але Анна і зараз, коли синові вже п’ять років, вважає, що Петро зра див їх з сином. І не може його пробачити…