У старості років Наташа вирішили вийти заміж, та й ще за східного чоловіка. Але до цього зять поставив їй умову.

Наталці було 65 років, вона пенсіонерка. Але бабусею себе називати забороняє, виключно «Наташа», бо почувається максимум на 30 років. Сама Наташа не працює, мешкає на свою пенсію. У неї панські витрати, їй подобається ходити по салонах краси, витрачати гроші на новий одяг, ще й різні курси купує для омолодження обличчя і духу. Все це коштує грошей, а платить не сама Наташа, а її зять. -Дочко, я тебе народила і виростила, тепер і мені пожити хочеться, тож ви зі своїм чоловіком якось допомагайте мені.

А одного разу Наталя накопичила хорошу суму грошей і поїхала відпочивати закордон на море. Провела так пару тижнів, а потім щаслива та засмагла повернулася додому: -Ой, доню, радуйся за матір, я заміж виходжу. -Мамо, за кого… коли? -Знайшла я собі такого красеня, східного чоловіка. Хоча він мене молодший, йому всього 40 років, але він мене заміж кличе, тому я їду до нього. -Але як так, ти його майже не знаєш, невже все кинеш і … -Дочка, це кохання, так що — не супереч матері. Тільки щоб мені виїхати з країни, потрібно за мої кредити розплатитися.

Advertisements

-Які ще кредити, ти про них не говорила. -Ну ось зараз говорю, я брала кредит, щоб курси по молодості пройти. Довелося зятю виплачувати кредит тещі, але з однією умовою. Що після цього вона більше ніколи не проситиме у нього гроші. Але Наталці цього й не потрібно, адже вона наречена. Продала свою квартиру, щоби не приїжджати до чоловіка з порожніми руками. А за рік уже повернулася назад. Виявилося, що її східний чоловік був справжнім альфонсом, а як гроші закінчилися, то й солодке життя також. Довелося знімати Наталці скромну квартиру на околиці міста, а про своє розкішне життя забути надовго.

Advertisements