Я ріс без батька, але в душі завжди сподівався одного разу зустрітися з ним, подивитися в очі і вимагати пояснень. Мама була ваrітна мною, коли коханий чоловік kинув її за день до весілля. Вони нікому не говорили про ваrітність, щоб уникнути rаньби, але батько побоявся відповідальності. Мати ростила мене на самоті, без допомоги батьків і друзів. Пам’ятаю її змучений вигляд після важкого робочого дня. Вона приносила мені смакоту і цілувала перед сном. З віком я почав шукати інформацію про батька, але сильно боя вся обра зити матір.
За довгі роки татусь жодного разу не з’являвся в нашому житті, а я дуже хотів його знайти. Одного разу, коли матері не було вдома, я рився в її речах і знайшов там деякі документи, на яких були ім’я, прізвище та адреса зниклого батька. Я навіть і не знав, що робити з цією інформацією. Спершу намагався шукати його дані в Інтернеті, але пошуки не дали результатів. В Інтернеті я познайомився з дівчиною, з моєю ровесницею, яка, виявляється, живе в тому ж місті, що і батько. Вона пообіцяла допомогти мені знайти його і на наступний же день відправилася за потрібною адресою.
Двері так і ніхто не відкрив. Я подумав, що батько вже давно живе в іншому місці, але ні. Моя кмітлива знайома додумалася поговорити з сусідами. З’ясувалося, що мій тато з новою сім’єю живе за цією адресою, але зараз відпочиває за кордоном. Через тиждень, коли вони повернулися з відпустки, знайома знову поїхала до них, і на цей раз їй вдалося побачитися з татом. Незважаючи на всі наші старання, батько відмовився бачитися зі мною, адже зараз у нього інше життя, сім’я, діти, навіщо втрачати все через незнайомого, хоч і рідного хлопця. Яким же ідіотом я був, треба було слухатися мати…