Ми з чоловіком одружені вже 8 років. За ці роки між нами бували сварkи. Коли ми вже починали кричати на одне одного вимовляючи все що думаємо, нам треба було, всього лише, притихнути, пропасти з поля зору пару годин, і все потім ставало на свої місця. Зазвичай чоловік спускався до гаража і починав займатися машиною. Якось навіть заснув у ній. Але тоді я пам’ятаю, що спустилася за ним і покликала вже нарешті додому. Так, було в нас із ним і таке. Ну, у кого не буває сварок.
Головне, що ми потім як магніт тягнемося один до одного. Те, про що я хочу вам розповісти, сталося зі мною, буквально місяць тому. З чоловіком у нас сталася чергова, зізнаюся вам чесно, дурна сварkа. Почалася вона з того, що він повернувся з роботи без настрою, бо не встигав завершити проект, над яким працював і був відповідальною особою, а на заповіті отримав від шефа зауваження перед усіма, що повністю споганило його настрій. Ми посва рилися, він вийшов.
Через 3 години я занепокоїлась, пішла в гараж, а там його не було. Виявилося, що він пішов із друзями випити, а в тому барі була моя подруга, яка була п’яна. Вона почала клеїти мого чоловіка і кликати до себе на ніч. Він провів її додому і прийшов до мене. Вона була заміжня, чоловік її ж працював охоронцем кожної третьої доби. Коли я знала, що вона на роботі, а її чоловік висипається вдома, я надіслала їй букет із кур’єром, а на записці написала (Es/K) «Дякую тобі за минулу ніч. Я тебе ніколи не забуду». Нема чого з моїм чоловіком крутити шури-мури.