Професор мав радісну подію вдома. Весілля дочки. Їй було лише 17 років. А нареченому було 27 років. Мати з батьком були не проти, тому що наречений був дуже розумним, освіченим, і у нього була хороша посада. Після того як одружилися, вони купили собі квартиру. Вони дуже добре жили разом. Незабаром Галина наро дила дітей, а мати з батьком дуже любили дітей та допомагали їм. Але батько пішов із життя, і після того мати переїхала жити до них. Вона дуже любила своїх онучок та допомагала своїй дочці. Із зятем теж були дуже добрі стосунки.
А через якийсь час мати теж пішла з життя. Після того, як батьків не стало, Галя з чоловіком вирішили переїхати до іншого міста, оскільки чоловіка призначили на нову посаду. Галина спочатку не хотіла, але чоловік переконав. А Галя любила великі міста, а там була глухе маленьке містечко. У цьому місті мешкали батьки чоловіка Галини. Оскільки вони не мали своєї квартири, вони переїхали жити до них. Свекор зі свекрухою виявилися дуже добрими людьми, і вони чудово ладнали. Внучок вони дуже любили, а внучки любили їх. Але незабаром виявилося, що чоловік має kоханку; він забув усіх, вирішив винайняти квартиру і переїхати туди з нею.
Батьки, звичайно, дуже погано сприйняли цю ситуацію, і сказали, що він неправильно чинить, і взагалі не хотіли нову невістку бачити. А Галина почала звинувачувати себе в тому, що вона залишилася без освіти і без нічого. Вона вирішила залишити дівчаток у бабусі та дідуся, переїхати жити в інше місце та почати нове життя. Чоловік був у աоці від цього, він розповів своїй новій нареченій, але та не погодилася з дівчатками жити; покинула його і пішла. Чоловік Галини повернувся додому до батьків і почав жити з дівчатками. Галина почала нове життя через деякий час; на канікулах уже забирала до себе дочок, а з чоловіком та з його батьками вона вже не спілкувалася.