Ще пару років тому, коли ми з моїм чоловіком тільки заручилися, він ставився до мене, як до королеви, так він мене і називав, власне кажучи. Я не любила такі компліменти, адже сильно ніяковіла, коли він мене так підносив, але я теж його дуже сильно любила, і на негативному особливо уваги не загострювала. Хто ж знав, що всього лише через 3 роки, його звернення до мене зміниться так, що я для нього стану річчю.
У перший час я ставилася нейтрально до того, що чоловік почав часто влаштовувати скандали з дріб’язкових причин. Раптом на роботі плутанина, або з якоїсь іншої причини у людини почався ст рес… Я ставилася до його запальності з розумінням. Але це триває досі. Так, і ставиться він з такою неповагою тільки до мене, тому я вже починаю підозрювати, що справа в мені, а не в другорядних подразниках. Він чіпляється до кожного дрібного косяка, критикує кожен мій крок і просто не дає мені спокійно жити заради себе.
В таких умовах і дитину завести буде поrаною ідеєю, але все ж, я люблю цю людину, та й якщо у мене виникають якісь потреби, він їх відразу виконує, значить і я для нього не порожнє місце, вірно? Так в чому ж справа? Багато моїх подруг щиро мене не розуміють. У тому числі і моя мама, яка вже рік твердить, що мені треба з ним розлу читися, а не шукати виправдань кожному його проступку. На щастя або на жаль, незважаючи на поrане ставлення чоловіка до мене, я його люблю більше життя, і я буду намагатися до останнього, наскільки вистачить моїх сил, щоб все в нашій родині знову налагодилося.