Ми з Ганною випадково познайомилися на вечірці. Мене запросив старий приятель із коледжу. Того дня я був один без дружини. Вона застудилася. Нічого серйозного, вона просто захотіла побути вдома. Ганна також була одна. Ми почали розмовляти. Я запитав чому вона сама. Вона відповіла, що він затримався на роботі. Потім вона почала розповідати, який у неї ідеальний чоловік. Причому Ганна зазначила, що має один недолік. Я став питати про нього, хотів дізнатися більше. Цікаво, чим він такий ідеальний? Вона почала з того, що він вчений астрофізик. Він виявив якісь небесні тіла та дав їм назви. Його навіть запрошували працювати до Америки. Але не погодився: не хотів кидати свій будинок. Причому тоді він будував дачу.
Він сам один будував дачу з фундаменту, все робив з науки. Але це далеко ще не все. Він ще й спортсмен. У свої 40 з лишком років він захоплювався гірськолижним спортом. Він був здоровий, як бик. Ніколи не хвopів. Не скаржився на біль голови або щось подібне. На дружину він теж ніколи не скаржився, «попри те, що в мене характер не цукор», — зізналася Ганна.
Він добре заробляв і виконував усі її забаганки. Захоче сумку від Шанель – він купить. Завжди купував квіти. Без приводу. Після всього того, що я почув, мені не терпілося дізнатися, у чому його недолік. — Він же ідеальний? Чого ви хочете? — Та це дрібниця. Я ж кажу. — Ну і що це за дрібниця. Ганна посміхнулася і сказала: — Справа в тому, що його не існує. Я незаміжня.