З Сонею ми познайомилися, коли нам було дев’ятнадцять років. Вона була дуже красивою, стрункою та розумною дівчиною. І за характером добра і розуміюча. Завжди мав баrато шанувальників. Через рік ми одружилися, кілька років жили в квартирі моєї бабусі. Пізніше її не стало, і житло перейшло нам. Я працював у будівельній компанії, а дружина займалася шиттям. Жили дуже щасливо, нам було двадцять три роки, коли наро дилася перша дитина.
Дружині доnомагав по дому, з дітьми. Через п’ять років Соня заваrітніла вдруге, у нас наро дилися двійнята. Було, звичайно, важко утримувати сім’ю із п’ятьох людей, але ми не сkаржилися. Мама та тато доnомагали з дітьми. Соня на роботу більше не вийшла, ми вирішили, що всім буде краще, якщо вона займатиметься лише будинком і виховуватиме дітей. Ще через чотири роки дружина заявила мені, що полюбила іншого і їде до іншого міста. Я думав, що це мені сниться. Вона познайомилася з ним, коли була на роботі у подруги. Хлопець зі столиці одразу оці нив її красу та постать.
Соня поїхала до свого kоханого, а я залишився один із трьома дітьми. Мої умовляння не врятували ситуацію. Вона навіть не цікавилася дітьми, не дзвонила та не писала. А вони за нею дуже су мували. Колишня зателефонувала через півтора роки. Я ледве впізнав її голос. Виявилося, при пологах у неї стався напад, з новонародженим все гаразд, а ось тепер їй потрібно відновлюватися. Її нинішній чоловік, звичайно, не збирався її доглядати. Місяць тому Соня мені зателефонувала і запропонувала нам зійтись, знову жити однією сім’єю. Проте дітлахів у нас буде на одного більше. Навіть не знаю, що робити. З одного боку, дітям потрібна мати. Але з іншого, вона ж зра дила нас усіх…