Ситуація в нашій родині зараз дуже див на. У якийсь момент мій чоловік вирішив, що краще йому зайнятися господарством і дітьми. Зарnлата у нього була трохи менше моєї. Я проти не була, скоріше просто розгубилася від такої пропозиції. У мене відчуття, що я перестаю свого чоловіка сприймати як чоловіка. Він у своїй ролі дуже гармонійний, робить домашні справи із задоволенням. Я не знаю, як на це все реагувати. У мене в голові є стійке переконання, що господарством повинна займатися жінка.
У мене ніколи не виникало з цим проблем, я встигаю і роботу, і готування, і догляд за дітьми, і прибирання. Друзі жартують, що чоловік у мене господиня, а я добувач. Мені від таких жартів ніяково, але я не ображаюся, знаючи, що це лише нешкідливі жарти. Моєму чоловікові вони здаються смішними, він над такими із задоволенням сміється. Ставлення оточуючих мене мало хвилює, мене цікавить те, як це все позначиться на наших відносинах. Я чолоіка відверто не розумію. Іноді мені здається, що йому просто лінь йти на роботу, тому він і вибрав таку тактику. Але спостерігаючи за ним, помічаю, що йому правда подобається возитися по дому.
Може він дійсно просто піклується про мене? Я обговорювала ситуацію з мамою. На подив, вона поставилася дуже спокійно. Мені завжди здавалося, що вона прихильниця класичних, традиційних сімейних цін ностей. Але вона не бачить нічого дивного в тому, що в нашій родині відбувається. Вона лише плечима знизала, мовляв, а чого ти незадоволена то. Діти нагодовані, будинок прибраний, їжа є, rрошей не потребуєте. Після такої реаkції від матері я вирішила, що може дійсно занадто необґрунтовано яскраво реагую на все це. Мені хочеться вірити в краще. Хочеться вірити, що чоловік про мене піклується, і це не позначиться неrативно на наших відносинах.