Живемо ми з чоловіком на ділянці, де довкола – власні будинки, а будинок його батьків по сусідству з нашим. Спочатку я була рада, що чоловікові не доведеться турбуватися про своїх батьків, адже вони зовсім поруч і будь-якої хвилини зможуть звернутися за допомогою до нас. Але виявилось, що це зовсім не мило. Адже в цьому районі «всі свої» та двері ніхто на замок вдень не замикає. Так було прийнято і в сім’ї чоловіка до мене, тож так і продовжилося. Але моя свекруха почала до нас часто навідуватись.
Із причиною і без. Навіть коли її сина не було вдома, прийде і сидить годинами. А мені ж хочеться мати свій час. І що мене найбільше дратувало в ній, так це те, що вона ніколи не стукала. Я навіть один раз подумала якось провчити її і поставити в незручне становище, побачила її з вікна і швидко роздяrлася і стала споkушати чоловіка у вітальні. Увійшла вона і навіть не було про сором на її адресу, а посипалися зви нувачення, що для цього мовляв ніч є. І після цього я втратила денні ласки.
Коли мені це зовсім набридло, то я вирішила поговорити з чоловіком і знайти спосіб, щоб його мама хоч би стукала у двері. На що він сказав: -Не надумай скаржитися на мою матір, ти не маєш права засуджувати наші з нею стосунки, і зачиняти двері перед нею. Адже цей будинок вони збудували і від частини він та їхній будинок. Тож тема закрита! Так, будинок частково і їх, але живемо там ми. Я не витримала і розлу чилася з ним. Адже свекрухи у моєму житті було більше, ніж чоловіка. І я почала здогадуватися, через що йшли його колиաні дружини.