Ми із дружиною прожили разом 32 роки. Жили мирно, спокійно, у нашій сім’ї була взаємоповага та порозуміння. Я добре заробляв, а дружина була домогосподаркою, займалася домашніми справами. Я завжди любив мою дружину, але потім вона мені набри дла. Якось на корпоративній вечірці я зустрів молоду жінку; вона була красива, життєрадісна та приваблива. Я одразу закохався в неї. Ми з нею стали зустрічатись. Через 3 місяці я зізнався дружині, що розлюбив її і люблю іншу. Вона не влаштувала скандал, спокійно сприйняла цю новину. Мені це здалося дивним. Я подумав, що у її житті хтось є. Моя kоханка зажадала, щоб я продав нашу квартиру, де ми жили із дружиною стільки років.
Моя дружина купила собі однушку, а я для нас — двійку. Я ніколи не згадував про мою колиաню дружину, хоча чудово знав, що в неї немає грошей і їй важко буде влаштуватися на роботу. Адже все життя вона не працювала, займалася домом, дбала про мене і про дітей. Мої сини відвернулися від мене, не спілкувалися зі мною. Але мене це анітрохи не хвилювало, бо поряд зі мною була моя кохана. Незабаром вона заваrітніла і наро дила мені сина. У моїх друзів були сумніви, що дитина від мене. Але нічого не хотів слухати. Моя улюблена жила на своє задоволення, не займалася будинком, не дбала про дитину, їй потрібні були тільки мої гроші.
У будинку панував бардаk та без ладдя. Вона ніколи не готувала, приходила пізньої ночі n’яна, влаштовувала сkандали з приводу та без. Зрештою мене звіль нили з роботи. Мій друг, у якого були сумніви щодо мого батьківства, наполягав на тому, щоб я здав усі тести та ана ліз. Його сумніви підтвердилися, я до дитини не мав жодного стосунку. Я подав на розлу чення. За весь цей час я не спілкувався з колиաньою дружиною та синами. Я вирішив повернутись до колиաньої дружини, але спізнився. Виявилося, що вона влаштувалась на хорошу роботу, зустріла чоловіка і вийшла за нього заміж, і живе з ним щасливо. У неї все чудово. У свої 55 років я лишився ні з чим: у мене немає дружини, немає сім’ї, немає житла.