Моя мама – професійна викладачка балету. Більшість свого життя вона провела в балетному класі. У неї витончена постать: вузька талія, на стеrнах жодної складки. До цього дня вона викладає у хореографічній школі. Кілька років тому вона зазнала трав ми, але nродовжує працювати. У мене постать не така вже гарна, як у мами – і її це дратувало. Вона завжди намагалася прищепити мені любов до танців, а саме до балету. Але я чинила опір: не люблю балет. Мама завжди знущалася з мене, називала мене свинюшкою, поросям. Говорила, що я жахлива, відбирала їжу, підсаджувала мене на різні діє ти.
Через це я комлексувала; добре, що батько мене підтримував, інакше я опинилася б у nсихліkарні. Коли мої батьки роз лучилися, мені було 15 років, і я вирішила залишитися з татом. Ми з мамою часто бачилися, потім вона знайшла кавалера і забула про мене. У житті мого батька з’явилася жінка, з нею ми чудово ладнали. Я подорослішала, тепер маю свою сім’ю. Моїй доньці нещодавно виповнилося 12 років, вона займається баскетболом. Я пишаюся своєю донькою та її успіхами. Все було нормально, доки не з’явилася бабуся.
Моя дочка не знала мою маму і, коли побачила її, була у захваті від її постаті. Вони стали разом гуляти, ходили до кіно, до театру. Мені здалося, що вони ладнають один з одним. Через деякий час я зауважила, що моя дочка змінилася. Раніше вона любила всякі солодощі, бутерброди, а тепер почала відмовлятися від їжі. Я зрозуміла, у чому річ. Пішла і поговорила з мамою, попросила дати спокій моїй дочці. Ми nосварилися, і я заборонила їй бачитися з онукою. Вона вселяла моїй дочці свої маячні ідеї, і моя дочка закомплексувала. Моя мати так сильно вплинула на неї, що довелося звертатися до nсихолога. Я заборонила дочці спілкуватися із бабусею. Якщо вона підросте і сама захоче спілкуватися з нею — я не противитимуся.