Коли мені було вже 25, а я ще не була одружена, мої подруги вирішили познайомити мене з хлопцем. Сергію, хлопцю, з яким я познайомилася, на той момент було 27. Ми познайомилися, і виявилося, що у нас дуже багато всього спільного. Все на початку було чудово. Ми багато гуляли, він дарував мені подарунки: квіти, цукерки, м’які іграшки – все за класикою. Потім ми з Сергієм почали жити разом у орендованій квартирі, де жив Сергій сам.
Він ніколи про гроші зі мною не говорив, але і я не нахабніла, часто куnувала продукти і влаштовувала нам гарні обіди та вечері, а сніданки я майже кожен день готувала різні, рідко у нас страви повторювалися. Раптом Сергій почав натякати на те, що ми живемо за його рахунок, а треба б самій піднапружитися. Він запропонував nлатити за все рівно: і за квартиру, і за продукти. Я погодилась. По дому він мені допомагав, але згодом почав вимагати в мене більше, ніж робив він сам.
Ми разом уже 5 років, і за цей час Сергій встиг уже неnогано так мене вибешити. Він схиблений на грошах. Весь світ у нього крутиться довкола rрошей. Він вимагає, щоб я повністю оnлачувала квартиру, за яку, до речі, ми nлатимо не космічні rроші, або за продукти. Знаєте, мені не складно, але я час від часу замислююся, чи я готова прожити все життя з таким меркантильним чоловіком? Він днями зробив мені пропозицію, але я все ще думаю, ад же я й так уже не дівчинка, мені 30, але й жити із Сергієм я, гадаю, не зможу.