Можна сказати, що я щаслива бабуся. У мене четверо онуків. Дві дочки; в однієї двоє хлопчиків, а в другій – хлопчик із дівчинкою. Я багато часу проводжу з ними. Дуже люблю грати із онуками. Найстаршій онуці вже 15 років, а найменшому онукові 4 роки. Я хоч і пенсіонерка, але ще встигаю працювати. Хочеться більше rрошей мати, щоб була можливість онуків радувати подарунками та шоколадками. Все ж таки на nенсію зараз широко не заживеш. Перша донька у мене живе далеко, так що бачимося ми всього пару разів на місяць. А друга донька живе за 20 хвилин їзди.
Вона онуків часто привозить до мене. Нещодавно донька роз лучилася зі своїм чоловіком. Хоч діти і бачаться з батьком, але й він багато працює, все ж таки алі менти nлатити треба. Часто виходить так, що донька привозить до мене онуків на весь вечір. Я вже літня, часто втомлююся, тим більше після роботи. Мені все ж таки сили потрібні для відновлення. А у дітей енергії хоч греблю гати, їм все грати хочеться. Останній тиждень видався дуже напруженим і важким, я вирішила, що суботу проведу біля телевізора. Посплю довше, прибирання вдома зроблю.
Але тут зателефонувала донька та сказала, що зараз же привезе дітей на весь день. У неї там якісь справи з’явилися. -Ні, доню, сьогодні не вийде, у мене інші плани. -Мамо, які у тебе можуть бути плани у суботу, що ти вигадуєш? -Я хотіла відпочити день, а ввечері необхідно вологе прибирання провести. -Ну і що? Хіба діти тобі завадять? -Я Хочу в тиші побути. І так тиск скаче, мені все ж таки відпочинок потрібен. -Так і скажи, що не хочеш бачити онуків! Після цього донька цілий тиждень онуків до мене не привозила. Навіть не уявляю з ким вона їх залишає, але мені по телефону нічого не каже. Сподіваюся, скоро вона все зрозуміє і перестане ображатись.