Моя мама вже кілька років як вийшла на пенсію і серйозно захво ріла. Хвороба її з’явилася від важкого графіка перукаря. Вона завжди була кращим перукарем в нашому місті і працювала в дві зміни. Для того щоб потрапити до неї, клієнти повинні були записатися за тиждень. Всі мріяли потрапити саме в її робоче крісло, так як вона була справжнім професіоналом і завжди задовольняла бажання клієнтів. Природно, при такій завантаженості, заробляла вона досить багато. Вона навіть ходила після роботи додому до клієнтів, щоб не образити нікого з них.
Однак, мого тата дістала її постійна відсутність, і він незабаром кинув нас і пішов до іншої. Тоді мені було шістнадцять, а старшому братові двадцять років. Мама не переставала працювати, і цією роботою угробила своє здоро в’я. Спочатку у неї ослабли ноги, і їй було дуже важко пересуватися. Далі, все гірше і гірше. Руки стали так сильно трястися, що тримати в руках ножиці було дуже небезnечно. Тоді вона вже перестала працювати. І почалися вже наші нескінченні проблеми. Спочатку, у неї з’явилися проблеми з пам’яттю, і вона постійно забувала щось на плиті. Залишати її вдома одну ставало неможливим, і я влаштувалася на нічну зміну в ліkарні, щоб вдень доглядати за мамою.
Мені вже за сорок, але з особистим життям у мене не склалося. Проблема в тому, що лікарі мені поставили жа хливий діагноз-безпліддя. Мій перший чоловік мене підтримав кілька років, але після сказав, що йому потрібні спадкоємці і кинув мене. Другий же не упускав жодної спідниці, і я сама пішла від нього. Так і тепер живу з мамою, і присвятила їй весь свій час. Кілька місяців тому був мамин сімдесятий ювілей. Я вирішила покликати всіх ро дичів і гарненько відзначити. Мама завжди влаштовувала для мене свята, і я теж вирішила хоч якось віддячити їй і зібрати всіх її близьких. Під час свята всі говорили про любов і повагу до матері. Однак, зараз, коли мамі потрібна підтримка і допомога, ніхто навіть не відповідає на дзвінки. Дуже сумно усвідомлювати, що ти потрібен оточуючим тільки тоді, коли здоровий і баrатий.