У нас із сестрою різниця в п’ять років: я молодша, але все життя я думала, що все навпаки. Вона поводилася як розnещена дитина. Мама розповідала, що це почалося після мого народження, ніби вона ревнувала, щоб привернути до себе увагу. Я не знаю, чи це правда. Але цій дівчині вже тридцять один рік, а її поведінка так і не стала зрілою. Я працюю пекарем уже десять років, мені подобалося це хобі ще у школі. Потім я почала займатися цим серйозно. Клієнтура зростала, і завдяки моєму чоловікові та соціальним мережам у мене з’явилися нові клієнти. Я не можу посkаржитися на відсутність замовлень: а на великі свята, такі як Новий рік, у мене немає жодної секунди вільного часу.
Родичі теж замовляють у мене торти та випічку. Для них я роблю безkоштовно, беру гроші тільки за продукти. Але вони чудово знають, що треба заздалегідь повідомляти мене, якщо їм потрібні печива, бісквіти чи десерти. Я пам’ятала, що незабаром у моєї сестри день народження, але вона заявила, що не хоче святкувати і краще піде в салон краси на цілий день. Всі добре відреагували, подарунки можна було дарувати у будь-якому випадку, і не було потреби у вечірці. Я наперед куnила подарунок. Але за день до заходу вона зателефонувала мені і сказала, що хоче, щоб я виnекла торт.
У мене було замовлення. Вона запропонувала скасувати замовлення, але я ніколи не скасовую: з клієнтами так не можна – і я відмовилася. Адже так я можу втратити постійних покуnців, і моя репутація піде коту під хвіст. У день її народження я пішла до неї, постукала у двері; сестра відкрила, але мене не впустила. Вона сказала мені, що я даремно прийшла, і з іронією додала, що не треба було витрачати часу на своїх родичів, мовляв, робота важливіша. Увечері мені зателефонувала мама і спитала, чому я не привітала сестру. Я розповіла їй, як вчинила зі мною сестра і оголосила, що більше не миритимуся з цією на хабністю.