У мене зі свекрухою нормальні стосунки. А ось золовка у мене та ще. Вона вважає себе найрозумнішою, найінтелігентнішою; на її думку, вона ідеальна і у всьому хороша. Вона має п’ять вищих освіт, весь час чомусь вчитися, але це ніяк не допомагає їй знайти собі гарну роботу. Вона сидить на шиї свекрухи, іноді підробляє секретарем. Дивно ж, із п’ятьма дипломами працювати секретарем… Свекруха ж пишається дочкою, не втрачає нагоди сказати: << А моя Жанна знає, а ось Жанна вміє>>. Між нами напруга почалася ще до весілля. Перед церемонією я стою, хвилююся, а вона підходить до мене і каже: -Якщо ти змогла зачарувати Вітьку з кривими ногами та відсутністю смаку, то ти чарівниця. Вітаю! — сказала вона і посміхнулася.
Я запросила її і свекруху на наше новосілля, вона і там не стрималася. — І знову несмак. Ці фіранки ви, мабуть, у циганів вкрали. Ти не смакуєш, а м’ясо зовсім пересмажене. Не вмієш, не роби. Ти не знала, що ми приїдемо? Ти маєш вигляд як у бом жа. Я думала, вона поводиться невиховано і жа хливо тільки зі мною, але вона і з братом так спілкується, не кажу вже про працівників. — Братику, ти зовсім не стежиш за собою. Ти скільки важиш? Незабаром дружина зра дить тебе. Але ви бачили б, як вона виглядає. Зараз вона ще погладшала, ще за часів нашого з Вітею знайомства важила сто кілограмів. Я вирішила на її ха мство гідно відповісти. Скільки можна промовчати? Ми були в свекрусі в гостях, вона мені каже: — Ти скрізь ходиш у цій сукні? — Так, вона мені так подобається. Добре вміщаюся у ній вже другий рік. Жаль, що тобі доводиться так часто оновлювати свій гардероб. Твої речі швидко стають тобі малі.
Вона не чекала такої відповіді від мене. А мені сподобалося її мовчання після сказаного. Коли повернулися додому, чоловік сказав, що не треба піддаватися її провоkаціям та прин ижуватись до її рівня. А я вважала, що потрібно її відповісти з тим же, раз, два, і вона перестане так поводитися. Потім вона спробувала зачепити мене тим, що заробляю менше, ніж чоловік, та й що ми зли дні. А ось вона незабаром матиме хорошу посаду і зароблятиме пристойно. — Так рада за тебе. Давно пора. А то тобі вже скоро сорок, але сидиш на шиї матері. Вона заnлакала, мабуть, її дуже зачепили мої слова. Свекруха каже: будь з нею легша, вона дуже чутлива. Нічого, коли на своїй шкурі відчує – більше так не буде.