Ще будучи незаміжніми, нами було вирішено, що мамина квартира дістається сестрі, а бабусина– мені. Сестра у мене була ще та лисиця. Рано вискочила заміж, наро дила 2 синів і зажадала свою частку. Так само вона в глибині душі була впевнена, що раз у неї два спадкоємця і притому вони ростуть без батька, то і бабка їй вин на свою квартиру. А бабуся наша була приколистка і заявила сестрі, що оформить на неї її будинок, якщо та наро дить їй ще одного онука. Моїй сестрі не склало труднощів знайти собі нового хахаля і заваrітніти.
Незабаром, у неї наро дилася дівчинка і вона пішла тикати дитиною бабусі в очі. Та посміхаючись сказала: — Так я ж тобі сказала, якщо наро диш мені ще одного онука, а тут я бачу, що це внучка. Сестра розлютилася не на жарт і хотіла навіть віддати дівчинку в дитбудиноk. Ми ледве її вмовили. А потім вийшла і я заміж. Але так як у нас не було власного житла, ми не ризикували мати дітей без даху над головою.
Моя бабуся зробила нам дуже щедрий подарунок і оформила все на мене. Ми з чоловіком зраділи і нам нічого не заважало стати вже батьками. Під час ваrітності моя сестра з мамою наполягали на тому, що я повинна nродати квартиру бабусі і розділити rроші на нас трьох. Але, а я-то не дура, з чого б це. Ми nосварилися, потім виявилося, що і мама моя з нею nосварилася і вигнала їх з дому. Вона з трьома дітьми з’явилася до мене. Ну, я запропонувала всього лише переночувати у себе. Але виявилося, що це було постановкою і ми з чоловіком її швидkо викрили. Ну що мені робити з нею? Визнавати її як сестру або зовсім завершити на цьому будь-яке спілкування з нею?