Минулого року моя свекруха вийшла на пенсію. Її квартира потребувала капітального ремонту і вона наважилася взятися за нього. Стала вибирати шпалери, настінну фарбу, покриття для підлоги, люстри і всяке інше. Вона цілими днями ходила магазинами, фотографувала матеріали, потім удома з нами обговорювала все побачене за день. Я бігала з нею магазинами. Свекруха вибирала довго, але нічого не куnувала. Нарешті вона зібрала всі матеріали, і я сподівалася, що вона дасть мені спокій. Але все лише починалося.
Її квартира була двокімнатна, і я сподівалася, що свекруха не переїде до нас. Але вона попросилася. Звичайно, ми не відмовили. Її присутність у нашому домі мене не дуже тішила. Вона робила зауваження з приводу, командувала нами — і це дуже скоро стало мене дратувати. Вона вирішила робити ремонт самотужки, а це означало, що гостювати у нас вона збиралася довго. Власними силами – означало, що ми з чоловіком мали обдерти шпалери зі стін, клеїти нові, перекладати підлогу. Свекруха казала: «Навіщо витрачати rроші, якщо ми можемо зробити ремонт своїми руками».
Я запропонувала чоловікові найняти ремонтників – більше не було сил – чоловік погодився. Але ця ідея не сподобалася свекрусі. “Жодних працівників я не впущу у свій будинок, вони обнесуть квартиру. Я не довіряю ремонтникам, вони дурять усіх”. Ми пропонували їй бригаду професійних майстрів, але її важко було переконати. Вже минуло 11 місяців, але ремонт так і не закінчено. І мені важко сказати, коли він закінчиться. Я вже nсихую, адже свекруха над нами знущається. Вчора я їй сказала, що має рівно три тижні, інакше їй доведеться жити в невідремонтованій квартирі. Вона влаштувала сkандал, підвищила голос, але чоловік мене підтримав: на щастя, він на моєму боці. Свекруха образилася, зі мною не розмовляє. А мені начхати. Я не люблю, коли я намагаюся маніпулювати.