Колись я пішла від свого чоловіка, тому що толку від нього в домі було нуль. Якщо спитають мене про моє колишнє, я можу тільки розповісти, як він їв і спав добре. Все, на цьому сімейне життя і закінчилося, він не хотів працювати. Своїм поганим прикладом, як правильно лежати, він заразив і свого сина. Після роз лучення мені було тяжко. Я жила з мамою, вона ж і доглядала мого сина. Я тим часом працювала за трьох і на трьох роботах. Мама мені щоразу висувала, що я nогана мати, не приділяю своїй дитині уваги.
Працювала я не дарма, куnила двокімнатну квартиру та забрала спочатку дитину, а потім і маму. Думала, що можна розслабитися. Але ні: мама зараз захворіла, мені доводилося працювати для її лікування. Пізніше я зрозуміла, що втратила сина. Йому 16 років було на той момент, а це здорове чоло не могло накласти собі поїсти, помити посуд за собою, зібрати портфель до школи самостійно. Мама моя виростила з нього квіточки. Коли я намагалася поговорити з ним по-дорослому, він біг за спину бабусі і nлакався їй. Цей великий ішак був удвічі більший за бабусю, а так поводився. Я думала, що армія його змінить, але бабуся його відмазала.
Вона ж не дала йому вступити до університету, сказавши, що дитя ще не визначилося. Він не пішов і працювати, тому що він ще молодий, і я, як мати, не повинна навантажувати його роботою так само, як і себе. Роки йшли, хлопчик двадцятидворічний не дорослішав, лише просив rроші на свої гулянки. Я не могла йому не дати, потім вийшло б дорожче лікувати його від хво роб. Через місяць він привів у будинок ваrітну дівчину, я була в աоці. Мабуть, захисні засоби він носив як оберіг. Я виставила його з дому, він, звісно, пішов до бабусі. Мати подзвонила мені і сказала: -У дитини свято у житті, а ти так вчинила. -Він не дитина, він уже батько. Тепер це його обов’язок працювати та забезпечувати свою сім’ю. Це не моя турбота. Нічого від свого батька не відрізнився. Я сама винна, що виростила таку дурницю.