Ми з чоловіком жили в сусідньому місті від свекрухи. Я з ними не дуже добре знайома, тільки на весіллі їх бачила, та на якомусь святі. Ніякого враження я скласти не встигла: на вигляд ніби хороші люди. Але мій чоловік постійно казав, що такий радий, що живе вдалині від них. Мене напружувала така заява. Може зі свекрухою щось не так. Нещодавно свекруха сказала, що у неї виникли проблеми зі здоров’ям. Ліkарі заявили, що її потрібно обов’язково покласти до ліkарні, може, справа і до оnерації дійде.
Має проблеми з тиском і якісь шуми в серці, з цим просто так не жартують. Ми з чоловіком вирішили поїхати до неї і переконати лягти в ліkарню, заразом перевірити як вона живе. І свекруха заявляє, що нікуди не збирається, що вона залишиться вдома. -Мамо, це ж так небезпечно, це серце! Тут жартувати і тим паче затягувати не можна. -Та що ці ліkарі взагалі знають? Я ж себе краще почуваю, тож і вдома можу посидіти. -Але у тебе напад може початися будь-якої миті, не можна так сильно ризикувати. -Я не можу лягти до ліkарні, а як же твій брат та батько без мене будуть? Вони ж дня не витримають одні. І якась частка правди у словах свекрухи була.
Тому що її чоловік та молодший брат мого чоловіка були повністю у господарському плані залежні від неї. Свекруха не дозволяла їм підходити на кухню і якось їй доnомагати, вона постійно все робила сама. Свекруха навіть хвалилася: -За все сімейне життя мій чоловік жодного разу тарілку не помив, я все за нього роблю. Як на мене, так це сумнівний факт для гордості, але свекруха мала свої норми. Я дивуюся, як мій чоловік у такому становищі виріс досить самостійним. А він сказав, що все дитинство провів із бабусею з боку батька. Вона навчила його і поли мити, і суп готувати, і тому до дорослого життя він був повністю готовий, на відміну від свого молодшого брата. Абияк умовили свекруху хоча б обстеження пройти, щоб розуміти її ситуацію із серцем. Сподіваюся, що результати будуть нормальними, інакше навіть не знаю, як умовляти її лягти до ліkарні.