Коли я заявила що більше не будемо допомагати родичам чоловіка, він сказав таке, від чого у мене волосся встало дибки.

Ми з чоловіком одружені вже п’ять років. Живемо у моєї мами. У неї трикімнатна квартира, одну вона здає нам, за вісім тисяч. І я, і чоловік маємо кілька робіт. Він працює на трьох, я на двох. Заробляємо ми добре, якби не наші витрати. Зараз детальніше розповім, на що ми витрачаємо. Так мама моя після нашого весілля показала нам чек на десять тисяч за кімнату в її квартирі. Чоловік сказав, що це справедливо. Так і знімаємо у неї, а вона для нас готує. Тобто це «входить» в ціну.

Батьки чоловіка живуть в селі. Там нормальної роботи немає. Ми щомісяця відправляємо їм гроші. Близько п’яти тисяч, плюс-дві тисячі на ліkи бабусі. Я його розумію, це його рідня, потрібно допомогти. Але на цьому все не закінчується. У чоловіка ще й є сестра, у якої хво ра дитина. Чоловік її kинув, коли дізнався, з яким діаrнозом наро диться дитина. Вона не працює, дитині потрібен постійний догляд. Грошей, які виділяє держава, звичайно, не вистачає.

Advertisements

Ось і кожен місяць з нашого сімейного бюджету ми віддаємо їй 8 тисяч. Якщо порахуємо, то виходить така картинка: 30000-10000-7000-7000=6000. Думаю, нечесно жити на шість тисяч, коли в місяць у нас виходить близько тридцяти. Я чоловікові днями сказала про те, що більше не хочу так жити, а він у відповідь заявив, що вже знайшов четверту роботу. Мовляв, скоро все встане на свої місця. Я тоді подумала, що нам не потрібна його четверта робота. Нам буде вигідніше, якщо він стане сиро тою.

Advertisements