Нещодавно вийшла на пенсію. Думала, ось у мене нарешті багато вільного часу, я читатиму книжки, серіали подивлюся, займуся вихованням онуки, буду з нею гуляти, грати. Я люблю дітей… Планувала відпочинок у санаторії. Але син став натякати, що дружина виходить з деkрету, а дитину повинна доглядати я. Невістка нескінченно скаржилася, що не може знайти няньку.
Ще говорила, що готова добре nлатити, якщо знайде дослідну. Я ігнорувала їхні натяки, вдавала, що не розумію, до чого хилять. Я одна рос тила сина і усвідомлюю всю відповідальність та навантаження. Ні, я не готова бути нянькою. Я хочу жити собі. Все своє життя я присвятила сім’ї, синові, а тепер хочу присвятити це життя собі. Невістка вийшла на роботу, син зателефонував мені та просив про доnомогу. Сказали, що це лише кілька днів, потім вони знайдуть няню. Я погодилася, але невдовзі зрозуміла, що шукати вони нікого не збираються.
Цілий рік я няньчилась з дитиною. Батьки були зайняті, але не думали, що я втомлююся. Всі мої сили і весь мій вільний час я витратила на виховання онуки. Я люблю онучку, дуже люблю її, але я не збиралася бути її нянею. Адже я маю плани. Вони використовують мене, вони зловживають моїм терпінням. Внучка виросла, пішла до дитячого садка. Син із дружиною сказали, що чекають на другу дитину… Я була дуже рада за них; привітала та попередила, щоб на мене не розраховували. Вони образилися, мовляв, їм потрібна доnомога, а я відмовляюся. У мене теж плани, бажання, зрештою, я теж людина і хочу жити на втіху. Мені теж потрібний відпочинок.