Моя сестра виходила заміж, але побачивши, що вона написала мені на запрошення, вирішила що не піду. Так ось що вона писала.

Сестра на весілля покликала. Батько подарував квартиру, це не було сюрпризом. Квартиру оформили на Зіну заздалегідь, до укладання шлюбу. З метою безпеки, щоб її чоловік не віджав потім у Зінки. Я за Зіну рада була, мій батько мені і ручок до школи не купував. В нас різні батьки з нею. Я свого батька навіть у очі не бачила; він покинув нас із мамою, коли мені ще 3 роки було. Батько Зіни хоч і прожив із мамою недовго, але чоловік не жа дібний був, відповідальний, переживав за доньку. Зіні завжди все найкраще діставалося.

Батько її возив на найкращі курорти світу, а я від мами тільки чула: -Ти Не заз дри Зіні. Сама має все зрозуміти повинна, Льова тобі не батько. Він батько Зіни. Він тобі нічим не зобов’язаний. Ти зате вдома зі мною. Тобі що, з матір’ю не подобається проводити? Чесно, не розуміла ніколи, навіщо вона мені так говорила. Я ніколи не заз дрила своїй сестрі. Навпаки, завжди тішилася за неї. Й зараз теж. Вона влаштувала весілля, надіслала мені запрошення, а там чорним по білому написано: «Строго без дітей».

Advertisements

Чого вона чекала? Ясна річ, я не прийду до неї на весілля. Зіна чудово знає моє становище. У мене двоє дітей, я у розлу ченні, живу в однокімнатній квартирі, за яку плачу іnотеку. Звідки я мала взяти гроші на няню, щоб вона просиділа з ними цілий день? Мені тоді мама із РАГСу дзвонила: -Ти де? -Вдома. Де ще мені бути? -У тебе єдина сестра заміж виходить. Швидко збирайся і приходь. Як мені зібратися? Звідки маю стільки грошей? До салону, на няню, на подарунок. Я й так на цей подарунок відкладала. Зіна сама так зробила, щоб я не прийшла. Діти мої непримхливі, не кричали б на її весіллі. Не дуже вона на мене чекала…

Advertisements