Дванадцять років тому, коли Ніна та Володя одружилися, то одразу ж вирішили купити квартиру за іnотекою. Проте банки не горіли бажанням видати позику двом молодим фахівцям і договір, як і право власності на однушку, що купується, був оформлений на матір Ніни. Перший внесок сплатили подарованими на весілля грошима. За десять років зуміли закрити kредит. І ось настав час переоформляти квартиру на Ніну, але її мама аж ніяк не прагне цього. Чому? Про це докладніше. Рік тому у Володі та Ніни наро дилася донька.
І подружжя прозріло. Виявляється, одна кімната плюс кухня це дуже мало для сім’ї. Коли донька спить, батько та мати туляться на кухні. А що буде, коли народиться друга? Ось тут Володя і запропонував рішення. Його батько має ділянку. Він готовий подарувати її синові. Більше того, поруч із вільною ділянкою, у батька є готовий будинок. І він, батько, готовий пустити Володю з Ніною та донькою пожити там із серпня по червень, поки будується новий будинок для них. План такий: Володя із сім’єю перебирається до будинку батька, квартиру продають і на виручені гроші, за десять місяців, будують собі будинок на ділянці Володі. Підрахували – реально.
Насилу, але вписуються до бюджету. Проте справа зупинилася через тещу. Та категорично проти продажу квартири. — Як ви збираєтеся жити у недобудованому будинку з дитиною? Ви не знаєте, що таке будівництво! Гроաей вам не вистачить під дах підвести будинок! Квартира фактично ваша, не сперечаюся. Але юридично вона моя. І поки я господарка квартири, продати її я вам не дам. Не дозволю вам зробити nомилку і продати єдине житло. — Я у повному ауті! — Мама не хоче продавати квартиру, до якої жодного стосунку не має. Тільки й зробила, що завітала до банку і розписалася під документами. Мені дуже соромно перед батьками Володі. Вони нам і земельну ділянку, і дах над головою на час будівництва забезпечують. А тут …