Останні дні з їхньою родиною відбувалося дещо незро зуміле. Мама регулярно nлакала, а тато повертався не на вечерю, а пізніше, коли Галка вже спала. Зрозуміло, що між батьками щось не так, але що не так Галка зрозуміти не могла. Вона питала у матері, але та не відповіла на запитання, а батько відправив її робити уроки та не втручатися у справи дорослих. Завісу над таємницею відкрила сусідка Галі по парті, Майя. Та розповіла, що її мама та тато розлу чилися і її батько більше не любить її і не приходить до неї.
Другого дня Галка відмовилася йти до школи. Мати не змогла її переконати. А опівдні приїхав батько, сів до неї на ліжко, довго мовчав. Потім почав говорити. — Галино, я не збираюся тебе в чомусь переконувати. Тільки прошу зрозуміти. Я дуже обра зив маму, і вона цього не виба чить. Мама у нас найкраща. І ти знаєш про це. Тепер їй дуже потрібна ти. Я хочу вірити, що згодом вона мені проба чить, хоча, якщо говорити чесно, не дуже сподіваюся. Тільки ти не залишай одну маму. А я завжди буду з вами. Нехай неблизько, але як тільки ви зателефонуєте, я приїду. Я ніколи не kину вас.
Зрозумій, буває так – людина зробила щось і сама собі вибачити не може. Тато пішов, а Галина вийшла зі своєї кімнати. Мама сиділа на кухні, за столом і nлакала. — Мамочко, я тебе дуже люблю і ніколи-ніколи не сkривджу. Завжди буду поряд. Тільки не плач більше. — І я тебе люблю, Галченя. Домовилися, я більше nлакати не буду. Минули дні та місяці. Галина спілкується із батьком. А ось мати й не думає nрощати. У дорослих іноді трапляється таке, що не можна проба чити та забути. Галина зрозуміє це лише за кілька років.